Законодавство стосовно попереджання насильства в сім’ї

опубліковано 11 трав. 2017 р., 01:33 УТСЗН ЛМР

         Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Насильство в сім’ї може бути:

·       фізичне;

·       сексуальне;

·       психологічне;

·       економічне.

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.   За характером заподіяної фізичної шкоди злочинне насильство поділяється на три види: вбивство; насилля, що є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого; насилля, що є не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого.  Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння.

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Іноді, наприклад, при вчиненні згвалтування, розбійного нападу, психічне насилля може виявитися у застосуванні фізичного насилля щодо близьких потерпілому осіб-родичів, інших осіб, доля яких для потерпілого має істотне значення.

Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Для того щоб попередити насильство в сім’ї необхідно вжити соціальні і спеціальні заходи, спрямовані на:

·       усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї;

·       припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося;

·       притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї;

·       медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Держава здійснює захист дитини від:

·       усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

·       втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

·       залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Забороняється також участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей війни і насильства.

Право дитини на особисту свободу охороняється законом.

Порядок притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та відбування ними покарання встановлюється законом.

Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання своєї вини.

Примусові заходи виховного характеру за вчинення дитиною злочину або в інших передбачених законом випадках застосовуються до неї лише судом.

Законодавство про попередження насильства в сім’ї 

складається з:

·       Конституції України;

·       Кодексу України про адміністративні правопорушення;

·       Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”;

·       Закону України “Про охорону дитинства”;

·       Закону України  “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;

·       Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”;

·       Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 N 616 “Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу”;

·       Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, затвердженої наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 року №3131/386;

·       Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.01.2004 року №38 „Про затвердження заходів щодо виконання Закону України „Про попередження насильства в сім’ї” та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї”;

·       Наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 N 5/34/24/11 “Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення”;

·       інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім’ї.

 Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.

·       спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

·       відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

·       органи опіки і піклування;

·       спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства;

·       кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення (далі – кризові центри);

·       центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім’ї та поза її межами встановлюється законодавством.

 Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є:

·       заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

·       висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

·       отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення затверджений Кабінетом Міністрів України від 26.04.2003 року.

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства.

Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть:

                  ·       кримінальну;

·       адміністративну;

·       цивільно-правову відповідальність.

Посадові особи та працівники, які здійснюють заходи з попередження насильства в сім’ї, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням їх службових обов’язків.



Comments