Підвищення розміру мінімальної заробітної плати

опубліковано 1 лют. 2017 р., 04:25 Илья Янушев   [ оновлено 7 квіт. 2017 р., 05:52 користувачем Юлия Кожанова ]

Підвищення розміру мінімальної заробітної плати

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 1774) вдосконалено законодавство у сфері підвищення мінімальної заробітної плати шляхом внесення змін до законодавчих актів, в частині приведення поняття «мінімальна заробітна плата», умов її визначення та порядку встановлення. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII з 1 січня 2017 року затверджено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600 грн., мінімальну заробітну плату в місячному розмірі – 3 200 грн., у погодинному розмірі – 19,34 грн. 

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (стаття 95 КЗпП України). Статтею 3/1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР встановлено законодавчі гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі – 3 200 грн. 

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я (доплата за шкідливі умови праці та інші доплати визначені умовами оплати праці встановлення, яких пов’язано з діями негативних факторів на умови виконання працівником роботи), за роботу в нічний час (стаття 108 КЗпП України), надурочний час (стаття 106 КЗпП України), оплата роботи за роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат

 Зазначені складові заробітної плати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати. Не можуть враховуватись, також виплати за невідпрацьований робочий час (оплата часу відпустки, компенсація за невикористану щорічну відпустку, допомоги по соціальному страхуванню, матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально – побутових проблем, тощо). За умов виконання працівником роботи на умовах внутрішнього сумісництва обрахунок забезпечення мінімального розміру заробітної плати проводиться окремо за кожною посадою (професією) за фактично відпрацьований робочий час. 

 Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн., роботодавець зобов’язаний провести доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.  При цьому, розмір заробітної плати за першу половину місяця відповідно до вимог частини другої статті 115 КЗпП України має становити не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника, а не розміру мінімальної заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу (неповний робочий день або неповний робочий тиждень), а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (робочого часу).

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці. 

Система оплати праці працівника погодинна, відрядна або інша та відповідно на її основі розмір оплати праці є істотною умовою трудового договору. Зміна системи оплати праці допускається у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці при продовженні працівником роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про що працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. 

 Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Встановлення мінімальної заробітної плата в погодинному розмірі здійснюється у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу. Фізичні особи, які використовують найману працю, визначають у трудовому договорі, який укладається обов’язково у письмовій формі, умови погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу. Підвищення мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі не є підставою для збільшення нормованих завдань, установлених на годину праці.

 Відповідно до вимог статті 96 КЗпП України мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 р. – 1600 грн. Вказаний розмір є мінімальним розміром основної заробітної плати, і діє продовж 2017 р. Відповідно до умов пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774 мінімальна заробітна плата після набрання чинності з 1 січня 2017 р. цього Закону, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат не застосовується. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Відповідно до умов статті 56 КЗпП України за угодою між сторонами трудового договору працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. При цьому, якщо одна сторона трудового договору не погоджується на встановлення неповного робочого часу в період дії трудового договору режим неповної тривалості робочого часу не може запроваджуватись. Роботодавець зобов’язаний встановити неповну тривалість робочого часу лише на просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. Тривалість робочого часу є істотною умовою трудового договору. Якщо при прийнятті на роботу сторони трудового договору не погодили встановлення неповної тривалості робочого часу вважається, що сторони не дійшли згоди про укладення трудового договору (прийняття на роботу). Роботодавець вправі запровадити неповну тривалість робочого часу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці при продовженні працівником роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, про що працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці відповідно до вимог частини третьої статті 32 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 56 КЗпП України оплата праці працівника, який працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. 

Comments